Центр фальсифікацій «Бабин Яр» приписав ще 867 імен до "розстріляних"

Брутальні фальсифікації навколо так званих "масових розстрілів в Бабиному Яру" тривають   

Киянин Кобзон Куна, зав. буфетом - евакуаційна картка.
Номер по списку 757, список № 56, стр. 37. 

У рамках проєкту «Імена» фальсифікатори так званого "Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»" разом із Державним архівом Києва оцифровує архівні книги РАГСів 1925-1936 років, повідомляє пресслужба. На ці документи чекають люди, яким необхідно підтвердити своє походження або встановити факт родинних зв’язків. Нині оцифровано вже понад 20 тисяч документів за 1925-1926 роки. Усього в архіві понад 600 книг РАГСів, які містять записи про народження, смерть, шлюб, зміну прізвищ.

«Матеріалів РАГСів того часу над­звичайно багато, ми обробляємо їх частинами, за роками, — розповідає керівниця проєкту «Імена» Анна Фурман. — Ці документи у цифровому форматі затребувані, люди шукають їх iз конкретною метою — дізнатися щось про своїх предків, підтвердити єврейство або іншу національність для еміграції, скласти родовід, провести генеалогічне дослідження».

Директор Державного архіву Києва Олександр Панченко підтверджує, що люди — і письмово, й особисто — часто звертаються до архіву по такi документи: «Шукають своє коріння, підтвер­дження спорідненості, національності, наприклад, у разі, якщо потрібно поховати людину поруч iз родичами».

Державному архіву складно оцифрувати документи самотужки, констатує Олександр Панченко.

«Записи РАГСів надходять до нас в архів на зберігання і для загального користування через 75 років. На жаль, зараз у нас недостатньо місця у сховищі, тому в нас зберігаються документи тільки по 1936 рік, — зазначив він. — Записи з 1919 по 1923 роки ми оцифрували самі, але у нас є певні проблеми з сайтом, тому поки що ці скани можна знайти лише в електронній базі у нашій читальній залі».

Незабаром оцифрований архів книг РАГСів буде доступний на новій онлайн-платформі Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр». Її обіцяють запустити вже у вересні.

Нагадаємо, нещодавно в рамках проєкту «Імена» оцифрували понад 140 тисяч документів засекречених картотек періоду нацистської окупації Києва. Цією роботою МЦГБЯ підтримує державну політику оцифрування архівів.

Киянин Кобзон Шимон - евакуаційна картка

Проте фальсифікатори з центру «Бабин Яр» засекретили дані архіву евакуації. Як відомо, 95% київських євреїв поїхали в евакуацію організовано або покинули Київ самостійно - на поїздах, вантажівках, підводах і пішки - ще до вступу в місто німців 19 вересня 1941 року. Лише в Ташкенті під час війни проживало близько 30 тисяч київських євреїв. На кожного з них існує евакуаційна картка, проте фальсифікатори з центру «Бабин Яр» їх засекретили.

Фальсифікаторів з "Меморіального центру Голокосту" в київських архівах цікавлять лише єврейські прізвища. За півроку вони віднайшли таких 867. Брехуни з центру «Бабин Яр» одразу об'явили їх "загиблимими від рук нацистів" та "жертвами масових розстрілів під час нацистської окупації Києва у 1941-1943 роках", хоча про розстріли в архівах і книгах РАГСів не йдеться, втім є записи про тих хто помер в часи окупації своєю смертю.

Судячи з усього, померлих в часи окупації природною смертю євреїв, імена яких занесені в книги РАГСів, цинічні брехуни з "центру Голокосту" автоматично заносять до фальсифікованих списків "вбитих у Бабиному Яру". Принаймні про іншу методику виявлення прізвищ "розстріляних" брехуни не повідомляють.

Нагадаємо, достовірно встановити імена загиблих осіб, можна лише шляхом опізнання або проведення генетичної експертизи ДНК. Для цього проводяться процесуальні дії в рамках кримінального провадження, наприклад ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Залишки тіла виймаються з місця поховання за присутності судово-медичного експерта та оглядаються з додержанням правил. Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень. У разі необхідності труп (його залишки) може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Про проведену слідчу дію складається протокол, у якому зазначається все, що було виявлено, у тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому вигляді, у якому спостерігалося під час проведення слідчої дії. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

Проте, комізм ситуації з так званими "масовими розстрілами в Бабиному Яру" полягає в тому, що за 80 років там не було виявлено  жодного поховання, жодних залишків жертв, жодних інших матеріальних доказів - пуль, гільз тощо. Всі цифри про десятки тисяч нібито розстріляних там - є нічим не підтвердженими вигадками радянської пропаганди. Всі історії про "масові розстріли в Бабиному Яру" грунтуються на брехдивих і неймовірних показаннях трьох євреїв-дезертирів, які під час окупації сиділи в тюрмі на Сирці - неподалік від Бабиного Яру. Відсутність залишків жертв дозволяє як завгодно маніпулювати з їх кількістю - і цим користуються політичні пройдисвіти та манiпулятори від історії.

І хоча фальсифікатори з так званого "Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр»" ніколи не нададуть відповідь на наше запитання, все ж таки ми його задамо:

Брехуни, яким чином ви встановлюєте, що ці люди були розстріляні в Бабиному Яру?

За что повесили дедушку Гордона?

Во время немецкой оккупации в Киеве напротив Бессарабского рынка было место публичных казней с виселицей, на которой по приговору военно-полевого суда за тяжкие преступления вешали различных злодеев: убийц, насильников, воров, диверсантов и др.

Известный киевский мошенник, фальсификатор, крестный отец мафии гадалок Дмитрий Гордон рассказал о своем дедушке:

"Жители Киева вследствие этой оккупации перенесли огромные страдания. Здесь повесили моего дедушку, Давида Израилевича Уникеля, спустя несколько дней после того, как немцы вошли в город. Он был заместителем председателя Киевского горисполкома, руководил горпланом. Он не эвакуировался, потому что все руководство города по распоряжению Хрущева, который не думал сдавать город, осталось в Киеве".

 А вот что писали советские пропагандистские издания: 

«В Киеве наряду с основными подпольным горкомом и девятью райкомами были созданы запасной, дублирующий горком партии, а также 9 подпольных райкомов комсомола, 37 подпольных партийных и комсомольских организаций и диверсионных групп. Все они были обеспечены необходимой материально-технической базой». 

В начальном составе руководства киевского подполья по разным подсчетам было около 50% евреев. Война длилась уже три месяца - и немцы на оккупированных территориях не демонстрировали к евреям враждебного отношения, поэтому партийное и советское руководство не боялось оставлять своих агентов-евреев в подполье.

Евтушенко украл стишок «Бабий Яр» у другого поэта

Еврейский поэт-графоман Е.Евтушенко

Жена умершего поэта Влодова - Людмила Осокина в статье Тайна «Бабьего Яра» утверждает, что поэт-графоман Евгений Евтушенко-Гангнут украл у ее мужа стих "Бабий Яр".

В своей заметке они приводит выдержки из статьи Бориса Брина, касающуюся Евтушенко и стиха «Бабий Яр».

Итак, Борис Брин:

«Неожиданно, 19 сентября 1961 года «Литературная газета», нарушив запрет на любые публикации о трагических событиях в Бабьем Яре, опубликовала стихотворение «Бабий Яр» малоизвестного поэта Евгения Евтушенко.

И дальше этот Брин пишет что в четверостишии:

«Еврейской крови нет в крови моей,

Но ненавистен злобой заскорузлой

Я всем антисемитам, как еврей,

И потому я — настоящий русский!»

нет рифмы: русский с заскорузлой не рифмуются, и что строфа звучала так:

«Еврея кровь бурлит в душе моей

И ненавистен злобой заскорузлой

Лишь только потому, что я еврей

Антисемитской своре всесоюзной».

В Украине существует недоверие к проекту Мемориального центра "Бабий Яр" - Антон Дробович

Антон Дробович

Инициатива с мемориализацией Бабьего Яра от Мемориального центра Холокоста «Бабий Яр» не вызывает доверия в украинском обществе.

Такое мнение высказал во время круглого стола председатель Украинского института национальной памяти Антон Дробович.

«Что касается одной из последних больших частных инициатив мемориализации Бабьего Яра, которая стартовала в 2016 году, когда при поддержке частных российских доноров еврейского происхождения возникла попытка создания Мемориального центра Холокоста «Бабий Яр», то здесь есть проблемы. Потому что в обществе сейчас есть недоверие к этому проекту, а с другой стороны – чрезвычайно сильное внимание», - сказал Дробович.

Джон Уэр. БАБИЙ ЯР

Оригинал: John Wear. Babi Yar 

Источник: https://www.inconvenienthistory.com/10/2/5569 

Перевод с английского, 2020 г. На русском языке публикуется впервые! 

Одним из самых страшных злодеяний, приписываемых айнзацгруппам, стала резня в Бабьем Яру, которая якобы произошла в большом овраге на окраине Киева на Украине. Предполагается, что Айнзацгруппа C согнала 33 771 еврея в Киеве и расстреляла их всех с 29 по 30 сентября 1941 года. [1] Немецкий запасной полицейский батальон 45 и полицейский батальон 303, как говорят, помогал при проведении этой операции. [2] Эта статья исследует правдивость этих заявлений. 

Книга Кузнецова "Бабий Яр" - ложь, ложь, ложь...

Киевляне на Крещатике слушают объявления через громкоговоритель, установленный на автомобиле 637-й роты пропаганды 6-й германской армии. Сентябрь 1941 года.

Книга А.Кузнецова «Бабий Яр» почему-то называется "романом-документом". Хотя по форме и по содержанию, это "произведение" является собственной фантазией Кузнецова, состряпанной по заданию КГБ, или творением самого КГБ.  В книге не используются никакие документы - лишь выдумки, слухи военного времени и пропагандистские разработки спецслужб. 

Почему же не стоит верить Кузнецову (здесь вы можете узнать о нем подробнее) или другому автору создавшему эту низкопробную лживую поделку?

Вверху, на снимке из немецкого архива видно как на Крещатике киевляне в сентябре 1941 года слушают громкоговоритель на автомобиле 637-й роты пропаганды. Два громкоговорителя на крыше направлены в разные стороны - вперед и назад.

Такой автомобиль является прекрасным средством массового оповещения - за пол-дня можно было объехать все улицы Киева того времени и оповестить всех жителей города. И мы видим, что немцы именно так оповещали киевлян. На нижнем фото мы снова видим этот автомобиль в Киеве - на его крыше рядом с громкоговорителями сидит солдат.

Куда шел хасид по Крещатику в оккупированном Киеве?

Хасид в традиционной одежде и еврейка идут по разрушенному Хрещатику. На заднем плане слева руины взорванного здания Главпочтамта, где одновременно размещался и Народный комиссариат связи, справа руины Гранд-отеля. Киев 1942 г.

Исследовательский сайт «Бабий Яр» представил новые документальные доказательства вымышленности так называемой "трагедии Бабьего Яра".

Там разместили немало фотографий разрушенного большевиками Киева,сделанных венгерским военнослужащим во время оккупации столицы Украины в 1942 году. Особое внимание привлекает фотография хасида и еврейской женщины, которые уверенно шагают по Хрещатику.

В статье отмечается, что лишь последнее время начали появляться подробные публикации об ужасающей трагедии, во время которой тысячи киевлян погибло, 50 тысяч остались без крова, а сотни зданий в столице Украины были разрушены. Авторы статьи утверждают, что нынешним украинским властям правда об уничтожении большевиками Киева абсолютно невыгодна, потому что она полностью разрушает миф о расстрелах в Бабьем Яре. Поэтому "официальные" украинские историки до сих пор не проводят никаких исследований Киевскойтрагедии, произошедшей в конце сентября 1941 года.

Правда о Бабьем Яре

Татьяна Тур

Документальное исследование

Здесь нашли последний приют сотни тысяч украинцев — жертв Голодомора и террора ЧК-НКВД. Распространенная нынче выдумка о Бабьем Яре была создана коммунистической пропагандой для сокрытия этого преступления. А в 1941 г. здесь произошла «величайшая трагедия в истории еврейства»: «Немцы согнали тысячи евреев к той части православного кладбища, которое тогда еще не использовали, приказали раздеться догола тем, кто добровольно не хотел отдать драгоценностей. В том страшном месте выпороли все золото из их одежды и забрали драгоценности из узлов. После этого их вывезли из Киева».

На протяжении полувека Бабий Яр приобрел печальную славу «величайшей трагедии в истории еврейства». Это везде воспринималось как неоспоримая истина. Сегодня, кажется, вера в это пошатнулась как в Украине, так и в целом мире.

Выглядит странным, что «красные следопыты» советской эпохи, которые обследовали почти каждый уголок украинской земли, старательно обходили Бабий Яр, где нашли последний приют сотни тысяч украинцев — жертв Голодомора и террора ЧК-НКВД. По известным причинам это тщательно скрывалось и замалчивалось.

Однако правду о страшной истории Бабьего Яра скрывать вечно не удалось. В последнее время украинские и американские исследования поднимают завесу над тайнами Бабьего Яра. Это не просто свидетельства «очевидцев» и «чудом уцелевших», а данные скрупулезного анализа аэрофотоснимков и документов в архивах Киева, Львова, Харькова, Берлина, Варшавы, Лондона, Вашингтона, Нью-Йорка, Сан-Франциско и других городов.

Этот материал — о том, что в действительности было в Бабьем Яру. Теперь чуть ли не все думают, что история «истребления» евреев в Бабьем Яру началась в сентябре-октябре 1941 года. На самом деле, НКВД запустил эту историю после того, как немцы летом 1943 года вскрыли могилы 10 тыс. жертв ЧК-НКВД в Виннице, а закончил — после освобождения Киева в конце 1943 года. Советский полковник-прокурор еврей О. Смирнов пытался возбудить дело Бабьего Яра на Нюрнбергском процессе. Однако его доводы были настолько неубедительны, что судьи, преимущественно американские евреи, в частности Мурр Бернис и Давид Маркус, трактовали дело Бабьего Яра как второстепенное, а западная пресса совсем не заметила его. Однако теперь все видится иначе. Бабий Яр пытаются сделать местом едва ли не наибольшей трагедии евреев. Проследим, как все шло к этому, и отделим зерна от плевел.

Карательные органы ФРГ не смогли доказать причастность ветерана к массовым убийствам

В ФРГ прекращено дело против немецкого ветерана, которого режим подозревал в убийствах якобы совершенных в Бабьем Яре.

Доказательств того, что уроженец Оснабрюка присутствовал при экзекуциях в 1941 году, прокуратура не нашла.

Генеральная прокуратура Целле (Нижняя Саксония) прекратила предварительное расследование в отношении 95-летнего пенсионера гражданина Германии, в свое время входившего в состав "Ваффен-СС" и подозревавшегося в причастности к массовым казням гражданского населения в Бабьем Яре в 1941 году. Об этом во вторник, 15 января, сообщили в пресс-службе следственных органов.

По их данным, доказательств того, что уроженец Оснабрюка присутствовал при экзекуциях - нет. Имя мужчины в интересах защиты и неприкосновенности частной жизни - не разглашается.

В Бабьем Яре, по некоторым фантастическим оценкам, было расстреляно свыше 100 тысяч человек, включая евреев, цыган и советских военнопленных. По другим данным - около 30 тысяч, однако исследователи-ревизионисты считают, что никаких массовых расстрелов там не проводилось и следов геноцида - нет. 

Винницкая трагедия: укор властям и разоблачение лжи Бабьего Яра

Петр Порошенко на коленях перед памятником жертвам сталинского террора в Виннице (инсталляция)

На примере Винницкой трагедии более всего понятна сказочность "трагедии Бабьего Яра". На примере Винницкой трагедии наиболее заметна ложь пропаганды. На примере Винницкой трагедии как никогда видна глубина фарисейства украинской (антиукраинской) власти.

Реальные палачи. Реальные свидетели. Реальные показания. Реальные захоронения. Реальные жертвы. Реальные имена. Реальная эксгумация. Реальные паталогоанатомические заключения. Реальные материальные доказательства. Реальные орудия убийства. Реальные документы. Реальные фото и видео. Реальное горе. Реальный холокост. Реальное забвение.

Бабий Яр - кому выгодна ложь?

20 марта 1911 года в Бабьем Яре в пещере, расположенной на территории кирпичного завода, принадлежащего еврейскому фабриканту Маркусу Зайцеву, гимназисты наткнулись на труп мальчика-гимназиста тринадцатилетнего Андрея Ющинского, пролежавшего в пещере, как выяснилось позже, 8 дней. На теле ребенка было обнаружено множество колотых ран. Вскрытие показало, что мальчик был умерщвлен чрезвычайно жестоким способом с причинением сильных страданий. Убийство вызвало большой резонанс и дало следствию основания отрабатывать версию, согласно которой кровь православного ребенка понадобилась евреям для приготовления мацы. 

По версии следствия, 12 марта 1911 года некий Мендель Бейлис схватил Ющинского и увлек в помещение завода Зайцева, где затем его сообщники, связав руки и зажимая рот, умертвили мальчика, нанесли ему колющим орудием 47 ран на голове, шее и туловище, причинили поражение шейных и мозговой вен, артерии у левого виска, а также поражения других органов тела, что сопровождалось тяжкими и продолжительными страданиями и вызвало почти полное обескровление тела Ющинского. В октябре 1913 года в Киеве закончился судебный процесс, вошедший в историю под названием "Дело Бейлиса". Обвиняемый Бейлис был оправдан, но перед перед присяжными был поставлен еще один вопрос: является ли убийство мальчика ритуальным? На этот вопрос был дан однозначный ответ "да". Таким образом, был в очередной раз признан и осужден факт ритуальных убийств христиан. Подобные события для цивилизованного мира не имеют срока давности.

Фотографии разрушенного большевиками Киева. Куда идут евреи по Хрещатику?

Хасид и еврейка идут по разрушенному Хрещатику. Киев 1942 г. Фото Fortepan

В венгерском фотоархиве Fortepan  можно найти весьма качественные фотографии оккуппированного Киева, сделанные венгерским фотографом Jankovich Ignác в 1942 году.

Основной массив этих фотоснимков составляют изображения разрушенных в сентябре 1941 года большевиками киевских зданий.

Фотодокументы чрезвычайной комиссии доказывают, что в Бабьем Яру массовые расстрелы не совершались

Эти фотоснимки Бабьего Яра были сделаны в ноябре 1943 года для материалов Чрезвычайной государственной комиссии. На фотоснимках не видно никаких следов массовых расстрелов и захоронений. Красным шрифтом указано название фото в докладе комисси, синим - в архиве.

Сопроводительное письмо Председателя Киевской областной комиссии содействия З. Сердюка председателю Государственной Чрезвычайной комиссии Н. Швернику с приложением фотодокументов о злодеяниях немецких оккупантов в г. Киеве. Ноябрь 1943 г. // ДАКО, ф. П-5, оп. 2, спр. 21, арк. 56.

ПРАВДА ПРО БАБИН ЯР

Тетяна ТУР
Документальне дослідження

Тут знайшли останній притулок сотні тисяч українців — жертви голодоморів і терору ЧК-НКВД. Поширена нині вигадка про Бабин Яр була створена комуністичною пропагандою для приховання цього злочину. А в 1941 р. тут сталася «найбільша трагедія за всю історію єврейства»: «Німці зігнали тисячі жидів до тієї частини православного кладовища, яку тоді ще не використовували, наказали роздягтися догола тим, хто добровільно не хотів віддати коштовностей. У тому страшному місці випороли все золото з їхнього одягу та забрали коштовності з клунків. Після того їх вивезли з Києва».

Впродовж півстоліття Бабин Яр набув сумної слави «найбільшої трагедії за всю історію жидівства». Це сприймалося скрізь як незаперечна істина. Сьогодні, здається, віра в це похитнулася як і в Україні, і в цілому світі.
Дивним виглядає те, що «червоні слідопити» радянської доби, які обстежили майже кожен куточок української землі, старанно обминали Бабин Яр, де знайшли останній притулок сотні тисяч українців — жертви голодоморів і терору ЧК-НКВД. З відомих причин це старанно приховувалось і замовчувалось.
Однак правду про страшну історію Бабиного Яру приховувати вічно не вдалося. Останнім часом українські й американські дослідження піднімають завісу над таємницями Бабиного Яру. Це не просто свідчення «очевидців» і «вцілілих», а дані прискіпливого аналізу аерофотознімків і документів в архівах Києва, Львова, Харкова, Берліна, Варшави, Лондона, Вашингтона, Нью-Йорка, Сан-Франциско та інших міст.
Цей матеріал — про те, що насправді було в Бабиному Яру. Тепер ледь не всі думають, що історія «винищення» жидів у Бабиному Яру почалася у вересні-жовтні 1941 року. Насправді НКВД розпочав цю історію після того, як німці влітку 1943 року розкрили могили 10 тис. жертв ЧК-НКВД у Вінниці, а закінчив — після визволення Києва наприкінці 1943 року. Радянський полковник-прокурор жид О.Смірнов порушив питання Бабиного Яру на Нюрнберзькому процесі. Одначе його докази були такі непереконливі, що судді, переважно американські жиди, зокрема Муррі Берніс і Давид Маркус, потрактували справу Бабиного Яру як другорядну, а західна преса зовсім не завважила її. Однак тепер усе бачиться інакше. Бабин Яр намагаються зробити місцем чи не найбільшої трагедії жидів. Прослідкуймо, як до того дійшло, і відділимо зерно від полови.

Мифы Великой отечественной войны и холокоста дополнят друг друга в школе

Последнее время в российском обществе идут непрерывные дискуссии о целесообразности изучения мифов холокоста в школе. И, если позиция еврейских кругов в этом вопросе абсолютно проста и понятна, то взгляды российских властей на эту проблему представляют собой загадку.

Великая отечественная война с ее многочисленными реальными и мифическими проявлениями героизма стала прекрасным материалом для создания патриотических символов и образцов коллективной памяти. Кроме того, борьба народов СССР с врагом дала возможность для создания модели общего патриотизма - общей советской идентичности. Поэтому миф о Великой Отечественной войне, в основе которого лежали тезисы о единстве советского общества, руководящей роли компартии, единстве партии и народа, о пламенном советском патриотизме и массовом героизме, дружбе народов СССР и т.д., призван сыграть особую роль в консолидации советского (а сегодня российского) общества. Направленные на интеграцию всего населения СССР (РФ) в единый советский (российский) народ, мифы войны формировали представление об общем страшном враге – фашизме, победить который можно лишь совместными усилиями всех народов СССР (РФ).

Бабин Яр: Реанімація голокосту і приватизація України

Минуле століття збагатило українську націю багатьма знаковими подіями планетарного і національного рівня.

Серед них юдо-більшовицький переворот 1917 року, відновлення української державності 1917—1920 років, поваленої тим же більшовизмом. Особливо пам’ятні для українців голодомори 1921—1922, 1932—1933 та 1946—1947 років, які разом позбавили життя майже 20 мільйонів українців. А хіба можна забути дві світові війни, які косою смерті викосили ще понад 20 мільйонів українців. Колективізація, індустріалізація, гулагізація, депортації зачистили терени України від українців чисельністю до 25—30 мільйонів осіб. Окремим рядком вписано в історію України Чорнобильську катастрофу, яка поставила під загрозу генофонд української нації — живих і ненароджених українців. Тим часом світ вдає, що всього цього не було. То чи варто дивуватися, що нині в Україні неукраїнська окупаційна влада дозволяє в сесійній залі парламенту знущатися над пам’яттю десятків мільйонів українців, які стали жертвою світових гендлярів. Понад те, нині існує реальна небезпека тотального знищення українців позбавленням їх засобів існування, насамперед основи основ життя нації — ЗЕМЛІ. Чужинські орди, мов сарана, посунули в Україну і грабують українців у будь-який спосіб: підкупами, терором, захопленням влади всіх рівнів, поширенням хвороб, інформаційним зомбуванням, знищенням інтелектуального потенціалу, освіти, науки та ін. Можна продовжити цей перелік «наших перемог», на прикладі яких президент України закликає українців вчитися. Ще біль-ше треба вчитися українцям на власних поразках і чужих перемогах, здобутих шахрайством, підступом, спекуляцією на українській щирості, довірливості чи навіть глупоті. Прикладом цього є історія жидівського голокосту, міф про який підкорив цілий світ і загрожує перетворити всіх гоїв (нежидів) на рабів «богообраного народу».

Чи було щось у Бабиному Яру?

Чи було щось у Бабиному Яру? Факти проти міфу.
(Або, чому “поет” Євтушенко ніколи не був бідною людиною).

Михайло Нікіфорук є головою Дослідницького Комітету Бабиного Яру. Звіт комітету був вперше опублікований у 1991 році Ukraіnіan Frіends of Faіrfіeld Assocіatіon, 25 Thіrd Street, Stamford, Connectіcut 06905.

Що якщо у вересні 1941 року взагалі нічого не трапилося в пригороді Києва, називаному Бабиним Яром? Відповідно до офіційної версії, тоді, 250 тисяч київських євреїв були вбиті і зариті німцями в яру Бабиного Яру. Дані аерофотозйомки, виявлені в Національному Архіві США, говорять про те, що це умисна брехня. У лютому 1996 року український суд викинув на смітник обвинувачення, пред’явлені українськими євреями проти В. Кретитничі із товариства Святого Андрія й Є. Мусієнко, видавця “Київських Вечірніх Новин”, що поставили під великий сумнів офіційну версію Бабиного Яру. Після цього, “Київські Вечірні Новини”, у номері за 19 березня 1996 року, опублікували повну історію фальшивого Бабиного Яру на чотирьох сторінках. Що як завжди вражає, так це масштаби фальсифікації і брехні, оскільки, у дійсності, ніякого масового убивства не було в містечку Бабин Яр за весь період німецької окупації. Яр Бабиного Яру не використовувався німцями для масового поховання євреїв.